Злий - Страница 122

122

— Лабораторія по перевірці камфорок… — читав півголосом він, — виробничий кооператив «Перина», головне управління підприємств похоронного устаткування, інститут волосології, кооператив по виробництву вірьовок «Тятива», головне бюро по вимірюванню листя. Все це взірцеві підприємства ц установи. Але, о мамонько! — раптом застогнав він. — Товаришу, хіба ж це можливо, ви хочете одержати п'ятнадцять тисяч штук?

Метеор затягнувся сигаретою.

— Так, хочемо, — спокійно сказав він, — і ви, пане Вчесняк, їх дасте нам.

— Але як це зробити? — пробурмотів Вчесняк, чухаючи вже лисіючу голову і безпорадно мружачи свої спритні карі очі. — Адже я не можу видати ста квитків кооперативу Ступа», коли будівельне об'єднання № 2, в якому працює кілька тисяч чоловік, одержить заледве тридцять штук! Стільки квитків не пощастить викрутити.

— Пане Вчесняк, — Метеор схилився над столиком, — ви дуже інтелігентний чоловік, відразу видно. Як ви організуєте це — ваша справа, але мені не хочеться вірити, щоб такий здібний індивід, як ви, не схотів заробити на цьому матчі сто тисяч злотих. Така нагода трапляється лише раз на десять років, пам'ятайте про це. Я вам можу подати максимальну технічну допомогу, а решту повинен здійснити променіючий у вас святий вогонь бізнесу. Треба йти напролом, молодий чоловіче!

— Сто тисяч, — прошепотів Вчесняк: це було вдвічі більше, ніж йому обіцяли на початку, — адже ж мала бути менша сума…

«Я сам зароблю стільки ж на цій афері, — подумав Метеор, — а тоді блисну дівчині грошима в очі, й вона буде моєю».

— Це шанс, пане Вчесняк, — швидко промовив Метеор, — життєвий шанс. Навряд чи варто його проґавити. Ось вам номер телефону. — Він вирвав з блокнота аркушик паперу, швидко написав номер телефону Вільги і подав папірець Вчеснякові, — я буду цілий день на місці. Коли трапляться якісь зміни, труднощі чи, може, виникнуть якісь питання, відразу ж подзвоніть мені. Завтра почнемо, так?

— Так, — прошепотів Вчесняк, тупо дивлячись на Метеора, що саме встав і застібав піджак.

— Сховай, пане, к бісу цей список, — сказав Метеор, — і до побачення. Як щось трапиться, відразу ж дзвоніть. Пам'ятайте, Вчесняк! — І він попрямував до виходу.

Коли Метеор зійшов у головний хол, Вчесняк все ще отупіло сидів у кріслі.

— Громадянине, — почув Метеор за собою старечий голос; обернувшись, він побачив, що з будки до нього привітно посміхався швейцар. — Ну, що, все владнали? — спитав він.

— Ну, звичайно, — серйозно відповів Метеор, — хоча й важка справа, самі знаєте, з працею і заробітною платою.

Швейцар схвально закивав головою.

Метеор швидко пройшов Краківським Передмістям до Своєнтокшизької і увійшов до кав'ярні «Нови свят». Глянув на годинника: було близько одинадцятої. Зачинився в телефонній кабіні і набрав номер.

— Пане голово, — заговорив він, почувши голос Мериноса, — вже все влаштовано. Я пообіцяв йому сто кусків, отак як ми говорили. Відразу погодився.

— Дуже добре, — похвалив Меринос.

— Ага, ще одне! — сказав Метеор стишеним голосом. — Вчесняк просив мене цілий день чекати телефонного дзвінка, бо наперед нічого невідомо. В нього є якісь власні плани, про котрі він не хоче говорити. І я дав йому телефон Алюся і відразу ж їду туди. Я добре зробив?

— Дуже добре, — визнав Меринос. — Ти кмітливий, Юреку.

— А де Алюсь? — голос Метеора затремтів від хвилювання. Він у вас нагорі чи в себе дома?

— Тут, у нас, — мовив Меринос, — я зараз пошлю його на Крохмальну, щоб він відімкнув контору. Тільки ж, глядіть, не напивайтеся зранку, — додав він з батьківською поблажливістю.

Метеор сперся на стіну, глибоко з полегшенням зітхнув і стер краплистий піт з чола, потім повісив трубку, не попрощавшись. Думка, що Вільга переслідує Марту в той час, коли він, Метеор, тяжко працює, перетворювала йому життя в пекло. Філіп Меринос не знав про це і трохи здивувався, що Метеор сьогодні не такий ввічливий, як завжди.

Метеор швидко увійшов до гаража; інженер сидів на купі покришок і пив пиво.

— Я погано спав, — поскаржився Вільга; в нього й справді був вигляд втомленої і миролюбно настроєної людини.

— Дай ключі, — тихо сказав Метеор.

— Кінчай з цим, Юреку, — так само тихо порадив Вільга. — І хай вона швидше йде геть. Тільки без крику!

— Гаразд, гаразд, — погодився Метеор, — спершу я повинен поговорити з нею. — Він відчував, як зростали в ньому бойовий дух і віра в швидку перемогу: вигляд Вільги, що остаточно перестав бути йому конкурентом, сильно підбадьорював його.

Метеор піднявся нагору, обережно відімкнув контору і двері в квартиру Вільги, потім старанно замкнув їх за собою. Їдальня, в якій весь час горіло світло, виглядала наче бойовище. Метеор тихо, на гумових підошвах, наблизився до алькова і приклав вухо до дверей: нічого не чути. «Ще спить, — подумав він, — або вийшла в кухню». Швидко повернув ключа і раптовим рухом відчинив двері. Навпроти — вже одягнена, вмита, — в зручному кріслі сиділа Марта, біля неї, на комоді стояла чашка чаю і тарілка з бутербродами, на колінах лежала розгорнута книжка. Але сам альков виглядав так, наче його щойно розгромили ворожі вояки, ласі до трофеїв і безглуздих руйнувань: фіранки пообривані, постіль розкидана, шафа розчинена навстіж, і білизна з неї викинута на підлогу, перекинуті догори ногами крісла валялися серед побитого на скалки керамічного посуду.

Метеор свиснув від подиву і сказав, роздивляючись навколо:

— Добрий день. Це ви тут таке натворили?

122